м. Київ, пр. Героїв Сталінграда 58-б, тел. 412-16-13, E-mail: obolon_298@i.ua


Виховна система школи

    

 Виховна система школи – цілісний організм, який виникає в процесі інтеграції основних компонентів виховання, що сприяє духовному розвитку і саморозвитку особистості.

У виховній системі школи засобом розвитку особистості, її життєвої компетентності є діяльність.

Діяльність ми розглядаємо як активність, спрямовану на досягнення особистісно або громадсько значущого результату.

Розвиток природних обдарувань учнів відбувається в індивідуальному темпі, на основі добровільності та варіативності.

Однією з важливих функцій педагога є стимулювання позитивної мотивації кожного учня в процесі організації різноманітних видів діяльності.

 

Загальні принципи мотивації полягають у :

 

 ·        Забезпеченні привабливого творчого характеру діяльності

 ·        Чіткому визначенні мети і кінцевих результатів роботи, способів їх оцінювання

 ·        Залученні вихованців у процес планування мети

 ·        Повазі, довіри, відкритому і щирому ставленні до вихованців, визнанні і подяці за досягнуті результати

 ·        Делегуванні відповідальності та наданні права самостійно приймати рішення

 

Дитина у виховній системі – це суб’єкт життєдіяльності, здатний до саморозвитку і творчості, до самореалізації свого життя і діяльності.

Основою саморозвитку і самореалізації дитини є її прагнення до вищих досягнень, успіху, вдосконалення, активна життєва позиція, позитивне мислення, віра в свої можливості. Суть життєтворчого підходу щодо розвитку виховної системи полягає в таких основних вихідних позиціях:

 

 ·        Вивчення молодої людини як цілісного феномена; сприяння реалізації сократівського принципу “пізнай самого себе” прогнозування особистісного розвитку;

 ·        Орієнтація дитини на постійний саморозвиток, самовдосконалення, мотивація досягнень; прагнення високих результатів, життєвих успіхів;

 ·        Організація творчої діяльності дитини, створення необхідних умов для самореалізації творчого потенціалу

 ·        Створення творчої атмосфери емоційно-почуттєвого піднесення та успіху.

 

 За таких умов усі структурні компоненти виховної системи є органічними складовими, діяльність яких спрямована на реалізацію мети і завдань системи в єдиному виховному просторі.  Виховний процес, спираючись на здібності, інтереси, ціннісні орієнтації і життєвий досвід дитини, дає їй змогу реалізувати себе в різних сферах творчої діяльності.

 

Зміст життєдіяльності школи базується на домінантах:

 

·        Суб’єктивності виховного процесу

·        Продуктивності виховного процесу

·        Педагогічної підтримки і захисту дитини

 

 Головна мета виховної системи: створення сприятливих умов для повноцінного розвитку дітей, становлення творчої особистості, здатної до продуктивної праці у динамічному світі. Основними завданнями виховної системи є:

 

·        Різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування ціннісних орієнтацій, задоволення інтересів і потреб

·        Збереження й зміцнення морального, фізичного і психологічного здоров’я вихованців

·        Виховання дитини як громадянина України, національно свідомої, вільної, демократичної, життєво і соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різних життєвих ситуаціях.

·        Пошук, розвиток і підтримка здібних, обдарованих і талановитих вихованців

·        Формування здорового способу життя вихованців

·        Організація дозвілля вихованців, пошук нових його форм

 

Розвиток дитячого самоврядування як осередків самореалізації громадянського виховання. Зміст виховання в школі оновлюється цілісно з урахуванням таких пріоритетів:

 

1.      Виховання для розвитку життєвої компетентності особистості.

2.      Виховання для пізнання навколишнього світу і процесів, які в ньому відбуваються.

3.      Виховання для розвитку творчості забезпечує оволодіння засобами пізнавальної й практичної діяльності.

4.      Виховання для майбутнього сприяє соціальній адаптації вихованців у динамічному світі, забезпечує їхню здатність до його перетворення.

5.      Виховна діяльність має бути різноманітною, гнучкою, здатною швидко реагувати на зміни в навколишньому світі.

6.      Гуманізація всієї сфери виховання.

    

Зміст виховання осучаснений таким чином, щоб вихованці могли набути вмінь бути мобільними і відповідальними в самостійному житті, цілеспрямовано використати потенціал самореалізації як в особистому плані, так і в інтересах суспільства, держави.

Відкритість виховного процесу означає можливість соціальних контактів, їхню мобільність. Наявність такої можливості сприяє формуванню в учнівської молоді почуття перспективи, виступає потужним мотиватором виховної, соціально значущої діяльності.

 

Виховні завдання:

  1. Виховання бережливого ставлення до навколишнього світу, частиною якого ми є.

  1. Сприяння формуванню в дітей:

    • свідомого відношення до навчальної та фізичної праці;

    • товариських, дружніх стосунків між хлопцями та дівчатами;

    • турботливого й щирого ставлення один до одного.

  1. Розвивати в дітей національну, громадську свідомість, прагнення приносити користь суспільству, рідній школі.

 Навчити кожну дитину в класі відповідати за себе і відноситись до себе і до своїх товаришів справедливо і самокритично.