м. Київ, пр. Героїв Сталінграда 58-б, тел. 412-16-13, E-mail: obolon_298@i.ua


Г Р А Ф І К  роботи практичного психолога

 

Понеділок 9.00 – 13.00
Вівторок 9.00 - 13.00
Середа
14.00 -19.00
П’ятниця 9.00 – 13.00

 

Консультації для батьків :

Середа 14.00 -19.00

Консультації для учнів :

Вівторок з 9.00 до 13.00

Консультації для педагогічного колективу :

П’ятниця з 9.00 до 13.00

Зміст роботи практичного психолога в навчальному закладі в 2011-2012 н.р.

Години роботи в нав. закладі

День тижня

Зміст роботи

Години роботи поза нав. закладом

8.30 – 13.30

понеділок

Практична робота
1. Психологічна діагностика учнівського, педагогічного колективів, батьків згідно з річним планом.
2. Інформування замовника про результатами досліджень.
3. Консультування батьків.
4. Обробка діагностичного матеріалу
5. Корекційно – відновлювальна робота з учнями або батьками

13.30 – 14.30

8.30- 13.30

вівторок

Практична робота  
  1. Індивідуальна та групова діагностика.
  2. Допомога адміністрації навчального закладу у розв’язанні психологічних проблем.
  3.Оформлення документації.
  4. Інформування замовника за результатами досліджень.

13.30 – 14.30

8.30 –13.30

середа

Практична робота
1. Індивідуальні консультації для учнів.
2. Корекційні бесіди з учнями, схильними до правопорушень.
3. Оформлення документації
4. Індивідуальні консультації для учнів
  5. Корекційно – розливальна робота з учнями

13.30 –14.30

 

четвер

Організаційна, методична робота
1. Участь у фахових семінарах, методоб”єднаннях, конференціях.
2. Консультації в психологічних центрах.
3. Розробка корекційно - розвивальних програм.
4. Підготовка до занять з дітьми, виступів на семінарах, педрадах, зборах.
  5. Підготовка методичних посібників

9.00 - 16.00
( 1 год перерви)

 

8.30-13.30

п’ятниця

Практична робота
1Психологічна діагностика учнівського, педагогічного колективів, батьків згідно з річним планом.
2.Інформування замовника про результатами досліджень.
3.Обробка діагностичного матеріалу
6. Підготовка інструментарію для діагностики

13.30 - 14.30

Поради та рекомендації батькам

   Вступ до школи — переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесника­ми й дорослими), новим видом основної діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюється все: обов'язки, оточення, режим, Це «кризовий період» у житті дитини, і ця «криза» виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по-різному — від 2 тижнів до 2—3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психофізіологічних особливостей та стану  здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або «шкільної зрілості».

Шкільна зрілість виявляється у:

1. Інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати та узагальнювати ці знання, а також певний рівень розвитку пізнавальних здібностей у дитини (мислення, пам'яті, сприймання, уяви, уваги).

2. Комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками, а саме: знання моральних норм та правил поведінки (вміння слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати, враховувати настрій та бажання інших людей тощо).

3. Емоційно-вольовій готовності, що передбачає уміння:

·     робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити (довільність поведінки);

·     поставити мету, виявити певні зусилля у випадку подолання перешкод, оцінювати результати своєї діяльності.

·     розуміти й адекватно виражати свої емоції;

·     свідомо підкорятися загальним правилам та вимогам;

·  уважно слухати й виконувати самостійно найпростіші усні вказівки дорослого;

·     самостійно діяти за зразком (точно відтворювати, діяти за аналогією).

4. Мотиваційній готовності, що передбачає чітко сформовану позицію школяра, коли ди­тина:

має належне уявлення про школу;

позитивно ставиться до шкільних занять, загальноприйнятих норм дисципліни;

віддає перевагу урокам грамоти й лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, фізкультура, трудове навчання тощо);

визнає авторитет учителя.

 

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ ШКІЛЬНІЙ ДЕЗАДАПТАЦІЇ

формуйте позитивне ставлення до школи;
виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;

формуйте адекватну самооцінку;
—не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;
навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими;
привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині;

частіше хваліть, а не докоряйте;
пам'ятайте, що кожна людина має право на помилку;

частіше згадуйте себе у дошкільному віці;
любіть дитину безумовною любов'ю, приймайте її такою, якою вона є.

БАТЬКІВСЬКИЙ ВСЕОБУЧ «ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ'Я ДИТИНИ»

Сучасні дослідники встановили, що у школі дитина проводить 70 % свого активного життя протягом 12 років, але доведено, що лише 20— 40 % негативних впливів на психічне здоров'я ди­тини пов'язані зі школою. Найважливішим для психічного здоров'я дитини є психологічний клімат родини, ставлення до дитинну сім'ї. Як же правильно виховувати дитину, щоб вона максимально засвоїла право називатися людиною? Зрозуміло, що у кожній сім'ї існують свої традиції, принципи, норми та правила. Але, мабуть, немає сім'ї, в якій батьки не хотіли б бачити свою дитину доброю, щирою, доброзичливою, справедли­вою. Не існує готових рецептів та моделей вихо­вання, які можна було б, не змінюючи, «застосувати» до своєї дитини. Індивідуальне ставлення до дітей—це невід'ємне право кожного з батьків. Проте деякі рекомендації не будуть зайвими.

Рекомендації щодо виховання

1. Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитимете її завжди, за будь-яких обставин. Але слідкуйте затим, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність, встановіть чіткі межі дозволеного і завжди не­ухильно дотримуйтеся встановлених заборон і дозволів.

2. Повірте у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те, що вона унікальна, єдина така у світі. Вона не може бути чиєюсь копією, зокрема вашою. Тому не варто вимагати від дитини повторення ваших досягнень, наслідування ваших здібностей і талантів. Дайте право своїй дитині прожити власне життя і досягти своїх результатів, своєї мети.

3.Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми вадами та чеснотами. Підкреслюйте її сильні сторони, але її вчинки оцінюйте об'єктивно. Оцінюйте не саму дитину, а тільки її вчинок. Частіше хваліть дитину за її досягнення, порівнюйте їх з попередніми досягненнями самої дитини, але ні в якому разі не з досягненнями інших дітей.                                          .

4. Дайте вашій дитині більше самостійності, не забирайте у неї право на помилку, адже, виправляючи свої помилки, дитина вчиться. Краще порадьте їй, як вчинити правильно, і обов'язково аргументуйте свої думки, розкрийте дитині наслідки її майбутнього вчинку і потім надайте право вибору.

5. Не погрожуйте дитині, просто розкажіть їй, що ви змушені будете зробити в тому разі, якщо вона обере небажаний для неї і для оточення спосіб поведінки. Завжди дотримуйтесь цього рішення, якщо вже ви його прийняли. Каяття дитини прийміть з радістю, з полегшенням, але покарання не варто відміняти, адже вчинок уже зроблено, і покарання теж буде заслуженим. Покажіть і розкажіть дитині, як важко вам тепер це робити, і радійте разом з дитиною з того, що більше вам ніколи не доведеться її карати, бо вона зрозуміла свою неправоту.

6. Дотримуйтесь єдності вимог у сім’ї, інакше дитина навчиться пристосовуватись і обманювати.

7.Не з'ясовуйте стосунків у присутності дитини. Виникнення дитячих неврозів має тісний зв'язок із негативною дією сварок між батьками у присутності дітей. Не маніпулюйте дитиною у власних інтересах, особливо коли вона це бачить і чує.

8.Чітко встановіть права  дитини у сім'ї (відповідно до її віку та можливостей), покажіть їй, що вона рівноправний член родини і також має право брати участь у сімейній раді.

9.Не соромтеся визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення. Покажіть їй, що ідеальних людей не існує і ви теж можете помилятися.

10.У спілкуванні уникайте наказових форм дієслів.

11.У конфліктній ситуації уникайте «тивисловлювань», замінюючи їх «я-висловлюваннями»:

Ти завжди кричиш на мене! — Я дуже хочу, щоб на мене не кричали, бо я тоді погано розумію, чого від мене вимагають.

Ти знову розкидав іграшки! — Я так втоми­лась на роботі, невже мені доведеться ще й іграшки складати ?Здається, це твій обов'язок.

Ти не любиш мене! — Я знаю, що ти мене любиш, просто зараз трохи сердишся на мене, давай вибачимо один одному і помиримося.

Ти знову погано їси! — Невже я зовсім не вмію готувати ?Як шкода, що моя їжа несмачна...

12. Уникайте абстрактних висловів, що не описують конкретної ситуації:

Скільки разів тобі казати!

Ти знову...

Коли ж ти навчишся?

Ти все робиш не так!

13. Ніколи не займайтесь цілеспрямованим словесним вихованням. Краще покажіть дитині гідний приклад. Адже дитина на підсвідомому рівні засвоює і копіює ваші правила поведінки та моральні норми. Дитина — ваше дзеркало.

14. Демонструйте оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини — цим ви укріплюєте віру дитини в себе, сприяєте її позитивному ставленню до світу і оточення, зміцнюючи її психічне здоров'я.

 

Кабінет психолога в нашій школі